Жив собі у лісі зайчик Пухнастик. Був він біленьким, пухнастеньким і дуже милим. Рідні його обожнювали й пестили. Все йому дозволяли робити, постійно хвалили – і за діло, і без діла. Згодом зайченя вирішило, що воно краще за всіх інших, і перетворилося з Пухнастика на Зазнайка-носазадирайка. 

В одному квітучому садочку мешкало багато метеликів, щоправда, деякі з них літали вдень, а деякі – кружляли вночі, купаючись у місячному світлі. Тендітні комахи ніколи не зустрічалися.

Ця казочка присвячена тварині, яка колись давно була зовсім  худенькою і стрункою, а також найспритнішою з усіх тварин. А ще вона чудово танцювала та робила це постійно. Це — давня черепаха.

Жив собі у самому серці України, в Києві, маленький песик Джекі, який, на жаль, не мав господарів. Він дуже страждав від цього і вважав, що він якийсь неповноцінний, якщо у нього немає господаря, який би любив його та піклувався.

Якось маленька Оленка посварилася 
з усіма своїми снами і більше не хотіла вночі спати. 

Жив собі у самому серці України, в Києві, маленький песик Джекі, який,
на жаль, не мав господарів. Він дуже страждав від цього і вважав, що він
якийсь неповноцінний, якщо у нього немає господаря, який би любив його
та піклувався.

Колись давно люди навчилися писати і почали занотовувати свої думки, спостереження та вигадки. Саме в ті часи на світ народилася Література.

Мавпеня Мишко повернувся додому із далекої холодної країни.
Він гостював у свого приятеля – козенятка Боді. Сподобалось
Мишку в гостях. А найбільше мавпеняті сподобалось смачне
частування.

У дворі приватного будинку зустрілися троє друзів. Не просто знайомих чи добрих приятелів, а найсправжнісіньких друзів. Одним із них був собака на ім’я Коннор, або Куня, як його ласкаво називали господарі. Другим був величезний білий сусідський кіт на ім’я Пломбір, якого хазяї ласкаво називали… так само - Пломбір.

У затишній коробочці жили собі сірнички. Жили вони дружно і весь час спілкувалися. Особливо вони любили вголос мріяти про користь, яку хочуть принести людям.