В одному квітучому садочку мешкало багато метеликів, щоправда, деякі з них літали вдень, а деякі – кружляли вночі, купаючись у місячному світлі. Тендітні комахи ніколи не зустрічалися. Та одного разу, коли сріблястий місяць уже вкладався спати, а золотаве сонечко тільки-но вийшло на ранкове небо, раптово зустрілися денний і нічний метелики. Кілька хвилин крилаті з цікавістю оглядали один одного. Нарешті нічний метелик запитав:

– Агов, приятелю, чому я тебе ніколи тут не бачив? Напевно, ти прилетів із далеких країв?

– Та ні, – затріпотів яскравими крильцями денний, – мешкаю саме в цьому садочку.

– Гм… помиляєшся, – трошки роздратовано заперечив нічний комаха.

Довго ще сперечалися вперті метелики, допоки не почули дзвінкого сміху, що лунав із запашного трояндового куща. Комахи на хвильку замовкли, пильніше придивились і побачили малесенького тонконосого комарика. Він ледве тримався на листочку – настільки йому було смішно.

– А чого це ти хіхікаєш, малий? – одночасно накинулися метелики на веселуна.

– Бо ви – впертюхи, та ще й такі нерозумні, – тоненько, але впевнено задзижчав комарик. – Невже так складно здогадатися, що оскільки ви з’являєтесь у різний час доби, тому й жодного разу не бачилися. Зрозуміло? – І маленький розумаха полетів собі геть.

Метелики знову замовчали, засоромившись, а потім щиро попросили один в одного вибачення.

– Ось тільки я ніяк не зрозумію, – задумливо протягнув нічний красунчик, – друже, чому твої крильця такі барвисті, а мої, на жаль, тьмяні й невиразні.

– Це дуже просто. Яскравий день щедро обдарував мене своїми кольорами, – усміхнувся метелик.

– Від рідного неба я отримав ніжно-блакитну барву, від травички – соковито-зелену. Привітне сонечко своїм промінцем-пензликом додало жовтогарячого кольору. Пелюстки маку не пожаліли полум’яно-червоного, запашний бузок – фіолетового. А від стиглої смачненької сливки маю ще й темно-синій колір.

– Ох… Як прикро, що моя ніч не така барвиста, – засмучено зітхнув крилатий. – Лише чорні, сірі й коричневі фарби.

– Ну що ти, не переймайся, – намагався заспокоїти приятель. – Не важливо, який ти на вигляд, головне – що в твоєму серці. Потоваришуймо?

– Із задоволенням!

Відтоді, коли срібний місяць і золоте сонечко знову й знову міняються на небі місцями, радо зустрічаються денний і нічний метелики. Один щойно розплющив оченята, а інший уже майже дрімає. Проте це не заважає метеликам бути щирими друзями.