Йшов дощ. Маленький червоний автомобільчик, майже повністю закопаний у пісок, лежав і згадував своє минуле.

Народився він на іграшковій фабриці, що розташована недалеко від міста. Зовсім новенький і гордий він мріяв про веселе життя, про найліпшого друга, і про цікаві ігри, які вони вдвох вигадають.

Величезний, блакитного кольору кіт блукав дахами міста. Настрій у нього був поганий, бо три ночі поспіль пройшли марно. Та раптом він різко зупинився й прислухався. Так, це було те, що йому потрібно.

Біля самого краю лісу, під невеличкою галявиною, затишно живе тітонька Грибниця. Вдень вона вирощує гриби на галявині, а ввечері пече пироги з вишневим повидлом і п’є чай з малиною.  І хоча живе вона під землею, проте чує все, що відбувається на поверхні. 
Одного сонячного ранку тітонька Грибниця почула дивовижний спів. 

У дрімучому лісі під найпишнішою ялинкою заховалася  затишна хатинка. Біля хатинки – город. Біля городу – криниця. Біля криниці – лавка. В хатинці разом зі своєю жінкою і діточками живе сірий Зайчик. Живуть вони дружньо і щасливо. Їдять пироги з капустою, п’ють запашний чай з варенням  і читають цікаві книжки. Кожен рік на Різдво Заєць згадує історію, яка трапилася з ним багато років тому, і яка поклала початок його майбутньому і щасливому життю.

Живуть у дрімучому лісі два найліпших друга: Ведмедик і Зайчик. Якось вранці Ведмедик вирішив піти порибалити. Взяв він вудку, кошик і пішов до озера, заздалегідь мріючи про смачну смажену рибку. Дорога проходила повз хатинку Зайця.

Багато років тому жив на світі мірошник. І був у нього - віслюк, розумний і сильний. Багато років працював віслюк у мірошника, цілими днями тягав на спині мішки з борошном  і  ось постарів.