– Знову до школи, – Петрик зітхнув і вийшов на вулицю.– Як же швидко пролетіли канікули!

Петрик – учень п’ятого класу. Він ніколи не любив вчитися і завжди йшов до школи неохоче. Батьки всіляко намагалися заохотити його до навчання, але у них нічого не виходило. От і сьогодні у Петрика настрій був зовсім кепський, адже знову довелося йти до школи. 

Маленька пташка з іменем Кульбабка зовсім розгубилася, коли почула, як із неї глузують. І хоча образу вона сприйняла досить болісно, та сварку з кривдниками не розпочала, а полетіла до своєї мудрої матусі за порадою. Матуся-пташка уважно вислухала донечку і похвалила її за те, що донька-пташка не почала сварку.

Якось шкільний сторож знайшов  маленького безпритульного песика. Чоловік взяв цуценя до себе і назвав його Бруно. Мешкав сторож на підвальному поверсі школи у маленькій кімнаті з окремим виходом на вулицю. Тому вже наступного дня Бруно випала чудова нагода познайомитися зі школярами. 

Жили собі два товариша: кухар і кіт.

На четвертому поверсі багатоповерхового будинку, у квартирі номер 12 жив дуже охайний чоловік Петро Остапович. Він був не просто охайним, він був зразково охайним. Свою квартиру він обожнював і прибирав її тричі на день. Його охайності позаздрив би навіть лікар, бо далеко не у кожного лікаря в кабінеті побачиш таку чистоту.

Йшов дощ. Маленький червоний автомобільчик, майже повністю закопаний у пісок, лежав і згадував своє минуле.

Народився він на іграшковій фабриці, що розташована недалеко від міста. Зовсім новенький і гордий він мріяв про веселе життя, про найліпшого друга, і про цікаві ігри, які вони вдвох вигадають.

Величезний, блакитного кольору кіт блукав дахами міста. Настрій у нього був поганий, бо три ночі поспіль пройшли марно. Та раптом він різко зупинився й прислухався. Так, це було те, що йому потрібно.

Біля самого краю лісу, під невеличкою галявиною, затишно живе тітонька Грибниця. Вдень вона вирощує гриби на галявині, а ввечері пече пироги з вишневим повидлом і п’є чай з малиною.  І хоча живе вона під землею, проте чує все, що відбувається на поверхні. 
Одного сонячного ранку тітонька Грибниця почула дивовижний спів. 

У дрімучому лісі під найпишнішою ялинкою заховалася  затишна хатинка. Біля хатинки – город. Біля городу – криниця. Біля криниці – лавка. В хатинці разом зі своєю жінкою і діточками живе сірий Зайчик. Живуть вони дружньо і щасливо. Їдять пироги з капустою, п’ють запашний чай з варенням  і читають цікаві книжки. Кожен рік на Різдво Заєць згадує історію, яка трапилася з ним багато років тому, і яка поклала початок його майбутньому і щасливому життю.

Живуть у дрімучому лісі два найліпших друга: Ведмедик і Зайчик. Якось вранці Ведмедик вирішив піти порибалити. Взяв він вудку, кошик і пішов до озера, заздалегідь мріючи про смачну смажену рибку. Дорога проходила повз хатинку Зайця.