Мавпеня Мишко повернувся додому із далекої холодної країни.
Він гостював у свого приятеля – козенятка Боді. Сподобалось
Мишку в гостях. А найбільше мавпеняті сподобалось смачне
частування.
Стара кізочка – мама Боді була знаною куховаркою. Отже, щодня
готувала для дорогого гостя найкращі смаколики: вергуни, пироги з
маком, вареники з вишнями, а ще – чудовий, наваристий, запашний
борщ з грибами. Як спробував той борщ Мишко, то зрозумів, що
смачнішого нічого в житті не куштував.
Коли ж настав час прощатися з гостинними хазяями, попросив у
кізочки рецепт. Що треба зробити, щоб борщ такий смачний та
запашний вийшов. Чому попросив? Бо мріяв Мишко повернутися до
теплої країни і здивувати тамтешніх друзів: мавпочку Марточку,
слоненя Носика, папугу Пугу, жирафика Рафика, страусятко Усю і
крокодильчика Рильчика новою незвичайною стравою.

Записала кізочка рецепт, Мишко його до кишені поклав.
Поцілував кізочку, потиснув ратичку Боді, на орла всівся і
«Додому!» сказав.
Вдома на нього вже всі чекали, бо скучили сильно. Тому звірята
зраділи, кинулися обіймати мавпеня, розпитувати, як його Бодя
зустрічав і що Мишко нового побачив.
Мишко з усіма пообнімався, а потім таємничо посміхнувся і
запросив до себе на обід: «Вранці приходьте, на вас сюрприз
чекатиме!» Звірята згодились і по домівках розійшлися.
Заходився Мишко борщ готувати. Хотів з кишеньки рецепт дістати,
дивиться: аж немає там папірця. Мабуть, загубився під час
перельоту.
Почав Мишко згадувати, що мама- кізочка робила. Згадав: вона різала
щось довге, щось кругле, щось жовтувате, вкрите світло-коричневої
шкіркою і щось велике, розчепірене…
Подивився в холодильнику. Знайшов банан і зрадів: ось воно,
довге! Потім апельсин взяв. Ось воно, кругле! Знайшов батат. Ну,
точно! Це ж те, жовтувате, вкрите світло-коричневою шкіркою.
Ананас дістав. Трішки не схоже, але ж воно теж, розчепірене.
Порізав все, у каструлю кинув.
Далі згадав, що не тільки водою це заливають. Глядь: у
холодильнику лише кокос залишився. Мишко його розбив, кокосове
молоко у каструлю вилив, води додав і – на вогонь. Потім ще
м’ятою присипав. Бо ж зелененьке теж у борщі плавало.
Стоїть каструля на вогні, парує. А мавпеня тим часом пішло душ
прийняти. Після дороги все ж таки!
З душу вийшов – вогонь вимкнув, каструлю кришкою накрив, у
ліжечко вмостився та й поснув.
Вранці прибігли друзі.
Мишко під пальмою стіл накриває, радіє. «Зараз вони
справжнього борщу спробують, – міркує, – Він їм сподобається».
Друзі спробували й здивувались.
– Це ж звичайнісінький компот, – сміються.
– Не може бути! – не вірить Мишко.
Спробував – і зрозумів, що не борщ це, зовсім не борщ! Соромно
йому стало. А друзі заспокоюють:

– Нічого, іншим разом звариш. То, мабуть, день у тебе
нещасливий був.
Довелось Мишкові до Боді телефонувати. Стара кізочка все
зрозуміла. Терміново з орлом рецепт та горщик зі справжнім
борщем передала.
Посмакували звірята борщем, але вирішили, що банани у них
смачніші за все.
Посумував Мишко, але що поробиш? Тепер, коли друзів до себе
запрошує, бананами пригощає. У теплій країні до них усі звикли. Та,
може, воно й на краще? Справжній борщ варити він так і не
навчився.