Був один бідний чоловік. Той чоловік мав багато дітей, і а були у нього дві корови. І з тими коровами ходив у ліс по дрова.
Як прийшов у хащу, корів розпряг, узяв сокиру й пішов під гірку рубати дрова. Чує, в хащі щось пищить. Підійшов ближче, а то ведмідь схопив зайця, хоче його з’їсти. Чоловік змахнув сокирою, ведмідь налякався й пустив зайця.

Жили на світі чоловік та жінка, і в них було сім синів; але ті сини не жили в згоді, а завжди ворогували та билися поміж собою. Мати сердилася за те на них.

Одного разу поїхав батько у ліс по дрова, а мати лишилася вдома з хлопцями — та за щось так розсердилася на них, що не па як і вилаяти, та з гніву сказала, щоб вони гайворонами повставали. Але не встигла вона ще й сказати цього, а хлопці поставали гайворонами та й зникли десь далеко в лісі. Там і якась порожня хата, в якій вони і посідали; а в тій хаті зробилося так, що вони могли знову стати людьми. Крім них, нікого більше не було у тій хаті. Оселилися вони там і почали працювати та господарювати всі гуртом.

Був собі в одного чоловіка собака Сірко – тяжко старий. Узяв хазяїн та й прогнав його від себе. Никає Сірко по полю, і так йому гірко: ”Скільки років я хазяїнові вірно служив, годив, добро йому робив, а тепер на старості літ він мені шматка хліба жаліє і з двору прогнав”. Ходить він так, думає; коли це –прихолить до нього вовк та й питає його:

Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?» От баба й просить діда:

— Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду коли хати; от буде мені хоч забавка!

Дід спершу не хотів, а баба все просить та просить. Послухався він, поїхав, вирубав деревинку, зробив колисочку. Положила баба ту деревинку в колисочку — колише й пісню співає:

Колись була птиця-жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю. Як уродила їм та пшениця—давай вони зерном ділитися. От одне зерно лишнє було.

Миша каже:

— Нехай мені буде!

А жайворонок каже: