В затишному селі у бабусі Уляни жив-був великий баранець Борис. Навесні, коли з’являлася зелена травичка, бабуся Уляна починала виводити його пастися на великий луг край села. Баранець дуже любив свій луг і завжди із задоволенням проводив на ньому цілий день.

Та однієї прекрасної весни, коли  Борис прийшов на луг попастися,  побачив величезну споруду. На більшій частині лугу побудували для діток нову школу. Цілий день баранець її розглядав, навіть попастися забув, і через це наступного ранку був аж занадто зголоднілим. Борис накинувся на травичку і ну її їсти за обидві щоки. Їв він, їв і, просуваючись від травинки до травинки, непомітно для себе забрів до школи.

– Де ж поділася травичка? – запитував він себе. – Була, була і зникла.

Раптом Борис помітив горщики з квітками, що стояли біля вікон. Зацікавившись, баранець підійшов ближче. Зовні квітки виглядали смачними. Борис спробував на смак фікус Бенджаміна. Посмакував фіалкою на підвіконні. Поласував бегонією. Розчарований смаком, він вже хотів йти далі, як погляд його впав на маленький кактус.

– Яка дивовижна квітка! Ось вона точно не може бути несмачною! – зрадів баранець.

Він схопив зубами кактус, вколовся, злякався і побіг навпростець, світ-заочі, голосно бекаючи.

 Біг він, біг і забіг до одного з класів. Саме в цю мить вчителька закінчила писати на шкільній дошці домашнє завдання. Як тільки Завдання побачило баранця Бориса, то одразу захотіло на ньому покататися. Воно зістрибнуло з дошки прямо у кучеряве хутро й швиденько в ньому заховалося.

Ані вчителька, ані учні не помітили втечі домашнього Завдання, адже відволіклися на неочікуваного рогатого гостя.

Баранця повернули на луг, звідки його ввечері забрала додому бабуся Уляна. Того ж вечора вона його остригла, зробила з вовни пряжу, а з пряжі намотала нитки. З тих ниток вона зв’язала тепленький светрик для свого онука Богдана. І коли одного прекрасного ранку Богдан прийшов до класу, всі спочатку дуже здивувалися, а потім гучно розсміялися. На светрі Богдана вив’язався дивний малюнок у вигляді математичних прикладів. Вчителька уважно їх роздивилася і радісно повідомила, що нарешті зникле з дошки Завдання знайшлося.