25.06.2020 СПРАВЖНІЙ ХЛІБ
Ольга НАУМЕНКО
У неділю Даринка з бабусею, як завжди, ходили до магазину. Вони
неквапно блукали довгими рядами, уважно роздивлялися товар і
потихеньку наповнювали свої кошики. Підійшовши до великого
стелажу з хлібобулочними виробами, Даринка зупинилася і
задумливо потерла підборіддя:
– Що ж мені сьогодні обрати: пухкий батон чи хрусткий багет? –
а потім збадьорилася і задоволено продовжила: – Візьму, мабуть,
обидва!
Дівчинка спритно схопила з полиці батон і багет та поклала їх
собі у кошик. Бабуся лагідно усміхнулася, а сама, за звичкою,
потягнулася за круглою хлібиною.
– Бабусю, а чому ти постійно купуєш лише круглий хліб? –
несподівано поцікавилася Даринка.
– Тому що він – справжній, – поважно зауважила бабуся.
Вже дорогою додому бабуся розповідала:
– Форма хліба, онучко, має неабияке значення. Якщо взяти одне й
те саме тісто і спекти з нього декілька хлібин різної форми, то всі
вони вийдуть різні на смак. Найсмачнішим завжди буде круглий
хліб. Це знали ще наші предки. Втім, справа тут не лише у смаку.
– А у чому ще? – нетерпляче перебила Даринка.
– З давніх-давен відомо, що коло – це найдосконаліша фігура. Усі
космічні тіла – круглі і рухаються по колу. Тож кругла хлібина є
таким собі символом Сонця і уособленням Всесвіту. Завдяки своїй
формі круглий хліб сприяє гармонії та теплим стосункам у родині.
Саме тому круглі короваї традиційно печуть на весілля для
молодят. Даринка з цікавістю ловила кожне бабусине слово, а та
розважливо продовжувала:
– Проте, з часом круглий хліб став втрачати свою популярність і
губитися на полицях магазинів серед купи інших хлібобулочних
виробів: «цеглинок», батонів, багетів, лавашів тощо. А от і дарма.
Серед людей похилого віку існує навіть припущення, що свого
часу влада навмисне вигадала форму «цеглинки» для хліба, аби
применшити роль сім’ї у суспільстві.
Даринка на мить замислилася, а потім здивовано запитала:
– То виходить, що треба їсти лише круглий хліб?
– Авжеж ні, – усміхнулася бабуся. – Але й повністю відмовлятися
від нього теж не варто. І ти тепер знаєш чому...
– Знаю! – усміхнулася у відповідь Даринка і весело підстрибуючи
пішла далі.