Зі школи Миколка, Ромчик і Марійка щодня поверталися додому разом, адже мешкали друзі в сусідніх будинках. От і цього сонячного дня вони неквапливо йшли вулицею, із захопленням обговорюючи подальші плани. Аж раптом у їхні грандіозні задуми втрутився випадок – діти побачили, як поруч із автобусною зупинкою згуртувалися люди і щось голосно обговорюють. Звісно, друзі не могли пройти повз таку цікаву подію, тож попрямували до зупинки.

Просто на зупинці стояла невеличка картонна коробка з двома переляканими цуценятами. Третє руденьке вилізло з коробки і, стоячи у загрозливій стійці, кумедно гарчало на юрбу. Люди жваво обговорювали негідника, що покинув цуценят і те, як всім їх шкода, і як цуценята можуть загинути без догляду. Проте, коли під’їхав автобус, всі ті, хто ще хвилину тому голосно обговорювали порятунок цуценят, заметушились і швидко зникли у дверях автобуса. Маленьке хоробре цуценя, що весь цей час захищало від незнайомців своїх братика і сестричку, заспокоїлось і повернулось до коробки.

Школярі підійшли до цуценят і після короткого обговорення вирішили будь-що врятувати малечу від загибелі: тимчасово влаштувати коробку з цуценятами у своєму дворі біля гаражів, а потім спробувати прилаштувати їх у нові сім’ї. Ромчика не полишала надія, що ще дорогою вони зможуть знайти цуценятам добрих господарів.

Дорогою цуценята остаточно заспокоїлися, чорнявий і плямистий заснули, а руденький захисник стояв на задніх лапках і визирав з коробки, чатуючи на небезпеку. Тим часом друзі вже звернули до парку і зупинилися перепочити. Цуценята прокинулися, і ось вже над краєм коробки стирчали три маленькі голівки: руда, чорнява і плямиста.

На сусідній лавці кремезний військовий їв морозиво. Побачивши його, руденьке цуценятко загарчало, а чорне і плямисте сховалися в коробці. Військовий озирнувся і звернув увагу на дітей з коробкою.

– Який відважний у вас пес! Такий маленький, а вже захищає свою родину. Мені б такого собаку – я б його молодшій сестрі подарував. Вона дуже засмучена, що у мене закінчилася відпустка і я повертаюсь на фронт. А такий собака її, напевно, розрадить і захищатиме, поки я захищаю Батьківщину.

– То подаруйте їй саме цього, – радісно відповіли діти і наввипередки розповіли історію цуценят.

Так руде відважне цуценя отримало нову сім’ю, а діти попрямували до свого двору вже з двома цуценятами. Марійці спало на думку, що цуценят потрібно нагодувати, тому друзі попрямували до магазину за ковбаскою. Але двоє поліціянтів чемно пояснили дітям, що в продуктові крамниці не можна заходити з тваринами. Тому по ковбаску пішли Ромчик і Миколка, а Марійка з цуценятами залишилися біля входу. Раптом чорняве цуценя висунуло голову з коробки і почало ретельно принюхуватись до поліціянта. Той усміхнувся і сказав:

– Оце так! Такий малий, а бутерброд у моїй кишені внюхав! Нам би в поліції собака з такими талантами не завадив.

– То візьміть цуценятко до себе, він, мабуть, залюбки стане поліцейським собакою.

Коли хлопці вийшли з магазину, Марійка радісно сповістила їм, що чорняве цуценя знайшло собі нову родину. Хлопці зраділи. У коробці залишилось плямисте цуценятко, якому дісталася вся ковбаса з крамниці. Ситий цуцик заснув, а друзі почали вирішувати, що з ним робити. Дітям вже час було розходитися по домівках і Марійка запропонувала взяти цуценя на ночівлю додому, а зранку школярі мали продовжити пошуки сім’ї для песика. Дівчинка дуже хотіла залишити цуценятко в себе, проте на це, скоріш за все, не погодяться її батьки, двоє котів і папуга.

Та вранці до Ромчика і Миколки вийшла лише Марійка. Вона була щаслива повідомити, що і батьки, і обидва коти, і папуга встигли потоваришувати з плямистим цуценям і не захотіли з ним розлучатись.

Так троє друзів зробили добру справу – знайшли дім для трьох цуценят.