Це був незвичайний вечір...

На небі зійшла перша зірка, і було чутно спів колядників, які ходили від хати до хати, прославляючи народження Ісуса Христа!

Дарусик сидів біля печі і мріяв, що коли виросте, то теж ходитиме разом із вертепом.

Враз хтось постукав у двері...

Найкращий друг Дарусика, вірний пес на прізвисько Міккі, вмить підхопився і почав голосно гавкати.

– Цить! – мовила матуся. – Це, напевно, колядники! – Посидь-но, друже, на кухні!

Двері хати відчинилися і хтось увійшов:

Дивная новина цей світ розбудила!

Пресвятая Діва Мати Сина породила!

Дарусик визирнув із кімнати і побачив величезну зірку, що заблищала над вертепом! Він накинув на плечі ковдру і тихенько спостерігав за тим, як пастухи та Янголи уславляли народження Ісуса Христа!

Аж раптом до хати ступив сам цар Ірод:

От чому ви тут зібрались!

Сина Божого сховали!

Де Ісус і Його Мати?

Я не дам Їх заховати!

– Ааа-а! – злякався Дарусик, ховаючись під ліжком.

– Он де він! Хапай Дитятко!

Та вступилось Янголятко:

Не дамо тобі Дитяти!

Будем ми оберігати

І Ісуса й Матір Божу!

Кривдити ж бо Їх не гоже!

Та цар Ірод не слухав добрих Янголів. Він боявся, що Ісус посяде його трон і наказав упіймати усіх маленьких хлопчиків, у пошуках Божого Сина.

 Дарусику здавалося, що він от-от його схопить!

Але враз через вікно стрибнув його вірний друг – Міккі! Він зубами вчепився у чорний плащ царя Ірода!

– Ааа-а! – скрикнув Ірод, тікаючи з хати!

Янголи та пастухи хапались за живота і падали зі сміху!

Зруйноване царство незламне!

Не вернеться Ірод поганий!

Звіздар простягнув малюкові руку. Дарусик підвівся й узяв Віфлеємську зірку, яка вмить освітила усю кімнату!

– Добро і цього разу перемогло! І не без твоєї допомоги, друже! – мовив хлопчик, обіймаючи кудлатого Міккі.

Різдво наступило! Колядки лунають!

На небі Ангели Христа прославляють!

Малята радіють від співу того!