Якось, повернувшись з теплих країв, жайворонок розповідав своїм друзям,
горобцю та щиглику:
– Коли я пролітав над морем, то побачив великий корабель з чорним
прапором. Мені стало цікаво, що то за корабель. Я підлетів ближче і сів на
щоглу. І, знаєте, кого я побачив на борту?
Горобець та щиглик розгублено перезирнулися між собою.

– Справжніх піратів! – захоплено вигукнув жайворонок. – Раніше я про
них лише від дорослих птахів чув.
– Піратів? – в один голос перепитали горобець та щиглик. – А хто це?
– Ви не знаєте, хто такі пірати? – тепер уже здивувався жайворонок. –
Хоча, звідки вам знати? Ви ж з лісу нікуди не вилітаєте. – А потім пояснив: –
Пірати – це морські розбійники, які грабують інші кораблі.
– Мабуть, вони дуже сміливі, якщо не бояться нападати на інших, –
припустив горобець.
– Мабуть… – не став заперечувати жайворонок.
– А ще – дуже багаті, бо мають не лише своє, а й чуже, – додав щиглик.
– Напевно… – знову погодився жайворонок.
– Добре бути піратом, – замріяно протягнув горобець. – Я б і собі вступив
до їхніх лав. Шкода тільки, що лісових піратів немає.
– Поки що немає! – хитро підморгнув жайворонок. – Ми можемо бути
першими!
– Чудова ідея! – радісно залопотав крилами горобець.
– Але ж у нас немає корабля, – зніяковіло зауважив щиглик. – Та й море
також далеко…
– Корабель можна побудувати, – відповів жайворонок. – А замість моря,
думаю, і лісовий струмок згодиться.
На тому друзі й погодилися і взялися всі разом будувати свій піратський
корабель. Спершу вони сплели з тоненьких лозинок кошик. Потім прилагодили
до нього великий лист лопуха, що мав слугувати за парус. Причепили чорну
пір’їнку замість піратського прапора і спустили на воду.
– Вперед до пригод! – весело скомандував жайворонок, і друзі поплили
за течією.
Вже за мить їм трапилася перша здобич – блискучі камінці, які вони
відібрали в маленької ящірки. Наступною здобиччю стала жменька сухих
комариків, поцуплена прямо з-під носа в жабки.
Розласившись, новоспечені пірати продовжили робити свою нехитру
справу. Вони безсоромно відбирали в лісових мешканців все, що погано
лежало, – навіть те, що їм було геть не потрібно, – і щиро тішилися своєю
сміливістю та всім новим здобуткам.
Лиха звістка про лісових піратів швидко облетіла весь ліс і нарешті дійшла
до пугача, найстарішого та найповажнішого птаха в окрузі. І він вирішив
серйозно поговорити з порушниками лісового спокою.

– Так он, які ви, лісові пірати! – мимоволі всміхнувся пугач, побачивши
перед собою не бувалих хижих птахів, яких очікував побачити, а звичайних
молоденьких пташенят. – І навіщо ви мешканців наших займаєте?
– Щоб показати всім свою сміливість, – гордовито відповів жайворонок.
– І щоб збагатитися, – додав горобець.
– Он воно що, – знову всміхнувся пугач. – Та, щоб показати свою
сміливість, не обов’язково треба користуватися слабкістю інших. Набагато
краще проявити сміливість, допомігши тому, хто цього потребує. Наприклад,
врятувати пташеня, яке випало з гнізда, або метелика, що заплутався в
павутинні. А що стосується багатства… – пугач зробив паузу. – Невже ви
думаєте, що оббираючи інших, ви, дійсно, стаєте багатшими?
– А хіба ні? – здивувався жайворонок.
– Авжеж, ні, – похитав головою пугач. – Те, що ви здобуваєте, не варте
нічого проти того, що ви втрачаєте.
– А ми щось втрачаємо? – перепитав щиглик.
– Так, – поважно кивнув головою пугач. – Ви втрачаєте довіру та друзів.
Те, що насправді важливо.
Пташенята присоромлено нахилили голівки.
– Ви праві, – промимрив собі під ніс жайворонок. – Ми, дійсно, надто вже
захопилися піратством і багато кому зашкодили.
– Зараз же полишимо цю недобру справу, – рішуче сказав горобець. –
Полетимо і вибачимося перед всіма лісовими мешканцями.
– Так, – підтримав щиглик. – Ми більше піратством не займатимемося.
– Я радий, що ви усвідомили свою провину, – похвалив пугач. – Справжнє
піратство – це, дійсно, дуже погано. А от пограти в піратів інколи можна.
– Добре, – всміхнулися пташенята, після чого щиглик із сумом додав: –
Шкода тільки, що ми більше не будемо плавати на кораблі. Це так цікаво та
весело…
– Та хто ж вам забороняє плавати на кораблі? – здивувався пугач. – На
кораблях же не лише пірати плавають.
– А й правда! – підбадьорююче обійняв крильцем щиглика жайворонок. –
Ми перетворимо свій піратський корабель на прогулянковий і станемо
катати на ньому лісових мешканців.
– Чудова ідея! – радо підтримав горобець, який завжди охоче підтримував
усі нові ідеї.
Проте, таке рішення сподобалося не одному горобцю. Особливо зраділи
йому самі лісові мешканці, які тепер отримали нову цікаву розвагу.

Про пригоду з лісовими піратами всі дуже скоро забули. А якщо колись і

згадували, то тільки зі сміхом…