Суботній ранок 24 січня 2015 року об’єднав добродіїв із добрим серцем, це волонтерів: detdom.info, волонтерський рух МК м. Коростень, Житомирської області та МБФ Преподобного Сергія Радонежського які зібралися їхати до Пугачівського дитячого будинку-інтернату (для дівчаток). Разом з усіма поїхав і Малюк Котя.

Маленькі наші принцеси вже давно чекали гостей та гостинчиків. А ми дорослі переступивши поріг, трішки вивільнили ту частину себе, яка вміє бавитися, малювати, танцювати, розповідати казочки, перевдягатися - одним словом робити свято. Та чули із різних куточків: « Що ти мені привезла, мамо?»
Наші взаємини із дітьми міцнішають і вже не відомо хто за ким скучає більше…
Малеча відчуває: мене розуміють, навіть коли мені п’ять рочків, і я не можу пояснити, що в мені відбувається. І їхні вміння бути у стосунках також розвиваються. Вони потребують любові, хочуть ділитися, а також, що б і ми ділилися із ними: спогадами, історіями, розповідали про роботу, так, так про роботу, їм це дуже цікаво слухати. І ми розповідаємо казочки, здебільшого самі їх вигадуємо. Вихованцям дуже потрібне спілкування, увага…
Бавлячись та спілкуючись із дівчатками, ми чуємо як вони до нас звертаються… МАМО. Це настільки емоційно, що інколи важко стримувати сльози. 
Діти усміхнені – вони раді бачити гостей. Волонтери розійшлися по групам, хто пішов до старшої групи, хто до молодшої, а ще до ізолятора де знаходяться важко хворі діти. До кожної групи ми принесли подаруночки та пригощали діток цукерками та фруктами. Принцеси наші із таким апетитом смакували банани, а десь через півтори години, ми пригощали кожного цукерками. Ті дівчатка які важко хворі, коли до них підходиш із смаколиками, то вони вже знають щось смачненьке їм положать в ротик... посміхаються нам, впізнають. Отримавши дитячий журнал «Малюк Котя» дівчатка одразу ж їх розглядали, гортали, досліджували зі всіх боків.
Міжнародний благодійний фонд Преподобного Сергія Радонежського висловлює слова подяки пану Раджив Гупта, колективу дитячого журналу «Малюк Котя» та всім волонтерам. Нам добре відомо, як багато добрих та хороших справ Ви робите для дітей. Щиро дякуємо Вам за це. Допомога, надана Вами, послужила на благо: допомогла дітям-сиротам відчути Вашу турботу та увагу.
Які емоції були у нашої Олі, коли їй подарували мобільний телефон про який вона мріяла. Волонтер Аня, навчила її користуватися ним, і ми вже маємо власного папараці.
Дякуємо Вам, вигукували дівчатка, міцно обнімали та ще… на вушко шепотіли… що ти мені привезеш? Ти привези мені помаду, колечко, браслети, дзеркальце, м’ячик, ляльку… 
Від нашого візиту обличчі кожної дитини сяяло радістю, а це, сподіваємось, ще один крок до одужання.