І все ж таки в началі було слово,
І все ж таки начальний дух – любов…
Л.Костенко
На сьогоднішній день ми уже неодноразово доказали свою єдність та небайдужість до нашої спільної біди. 
14 лютого журнал "Малюк КОТЯ", разом з Міжнародним благодійним фондом Преподобного Сергія Радонежського та викладачами та студентами Київської Академії перукарського мистецтва завітали із гостинцями в оселю, де проживають наші земляки із Криму та Сходу України. Добрі, щирі та усміхнені, вже рідні для нас стали мешканці пансіонату «Джерело». Адреса: Київська область, м. Київ, курорт Пуща-Водиця, вул. Курортна, 4..
Переступивши поріг кімнати, земляки подарували собі свято, зробили звичайний сірий день особливим. Майстри Київської Академії перукарського мистецтва - турботливі та привітні, кредо яких, це щасливий клієнт. Працювали не покладаючи рук із 11.00 без перерви, лише інколи могли скуштувати бутерброд та випити каву, аж до 19.00 Бажаючих було дуже багато. Хочемо подякувати за організованість та за сюрпризи від малечі адміністрації пансіонату. Щоб не заважати майстриням, дівчатка у холі створили такий собі імпровізований концерт, але найбільше здивувало мала кнопочка, рочків чотири, яка зворушливо виконала гімн України. 
«Звуки флейти пробудили у душі прекрасні почуття доброти, спокою й умиротворення. Почувши мелодію флейти, я сама в цьому переконалася, а коли її нам дарував земляк із Луганська... Можливо, усе виявилося таким доступним, тому що доброта звучала в кожному слові Івана. Флейта по-справжньому оживає лише тоді, коли її наповнює подих радості, любові і доброти. Я відкрила для себе, що чим чистіші думки й наміри людини, тим красивіше звучатиме її флейта, тим радіснішою буде її душа. Дякую тобі Іване!» - поділилася враженнями виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду Людмила Лисенко.
Перукарі Академії проявили любов, підтримку, вони, як митці, - дарували кожному красоту, додавали індивідуальності, та забезпечували гарний настрій надовго. «Нам під силу виконати каприз будь якого клієнта» - із гордістю говорили майстри! 
Разом із майстринями краси хотілося б більше уваги приділити кожному мешканцю пансіонату, обійняти їх та вселити надію. Але як це зробити, їх так багато проживає? Нам вдалося: когось просто тримали за руку, когось пригощали кавою та солодощами. а із кимось сиділи та слухали їхні розповіді.
«Сама я родом із Чернігівської області, неподалік від Батурина… Ще у 15 років як з агітували до Донецької області, так і залишилася – розповідає бабуся. Завжди, згадую босоноге, тяжке повоєнне, але щасливе дитинство. В пам’ять запали довгі зимові вечори без світла, телевізорів і телефонів, коли до діда на вечорниці приходили сусіди і точилися розмови про війну, про голод, про сотні бідних людей, які просили хліба і про одну пару чобіт на четверо дітей. Тяжкий був час, але люди жили дружно, допомагали і підтримували один одного. Ніколи не думала, що настане знову такий час… І так міцно, міцно пригортає до себе… Дякую Вам, а на очах бринить сльоза!...» 
«Низько схиляю посивілу голову перед величною красою своєї Батьківщини – шепоче із другої сторони дідусь якому 85 років. Дякую тобі, моє рідне село, за ті спогади, які не дають мені забути, звідки я і якого роду-племені, що кожен з нас починається з отчої землі. Божого благословення вам, шановні земляки, добра і миру в ваших серцях за те, що нас приютили на старості літ. Не міг і подумати, що таке трапиться... Де взявся на нашу голову Путін із своєю бандою?...» Обнімаємо та переводимо розмову, щоб заспокоїти…
«Діти зворушили... Їхня безпосередність та дорослість не по рокам. На очі накликали сльози. Вагітна матуся (ось ну ось) ледве сидить на стільчику, чекає, поки синочка підстрижу, ойкає. Малюк «Мамочка, если тебе так тяжело, иди ложись, я большой, я сам приду», малому 5 років, грає на фортепіано, співає. Сестричка 8 років танцює в ансамблі імені Вірського зараз, грає на арфі. Мама дітьми займається за всіма програмами. Це ж вам не голота, а дійсно мотивовані, працюючі діти! Після стрижки малюк намалював мені малюнок - еко-машину працюючу від сонячного світла! Дякуємо за особливий день, що надихнув і наповнив вірою, надією, МИРОМ!» - ділиться враженням студентка Київської Академії перукарського мистецтва Тетяна Жуковська.