Живуть у темному-темному лісі два найліпших друга: Ведмедик і Зайчик. Якось вранці Ведмедик вирішив піти порибалити. Взяв він вудку, кошик і пішов до озера, заздалегідь мріючи про смачну смажену рибку. Дорога проходила повз хатинку Зайця.

– Зайти до Зайця, чи не зайти? – вагався Ведмедик.

В цей час Заєць вийшов зі своєї хатинки і помітив Ведмедика.

– Привіт, Ведмедику! – голосно привітався Зайчик.

– Привіт, Зайчику, – тихо відповів йому Ведмедик.

– Ти порибалити зібрався?

– Та, от захотілося смаженої рибки на обід!

– Яка чудова ідея! – зрадів Зайчик. – Будь ласка, візьми мене з собою!

Ведмедик замислився: «Ось візьму я його з собою. Сяде він поруч на бережку і почне мою рибку виловлювати. Це ж мені тоді рибки не вистачить».

А Зайцю каже:

– Навіщо тобі відволікатися від своїх справ? Я наловлю рибки і з тобою поділюся.

Зайчик погодився і залишився вдома чекати.

Пішов Ведмедик далі і думає: «Скільки ж зайцю риби дати? А якщо я мало наловлю? Що мені тоді залишиться? Ой, даремно я пообіцяв поділитися!»

Зовсім сумний Ведмедик прийшов до озера і сів рибалити. І тільки закинув вудку, як одразу в нього почало клювати. Рибка ловилася одна за одною. Через деякий час вона вже не вміщалася в кошик.

– Як багато рибки! – зрадів Ведмедик. — Це мені вистачить і посмажити, і засолити, і зав’ялити.

Радів Ведмедик, радів, аж доки не згадав, що пообіцяв із Зайцем поділитися.

– Що ж мені робити? Якщо у мене такий великий улов, то і половина, яку я пообіцяв Зайцю, велика.

Думав Ведмедик, думав, і вирішив заховати всю рибу в кущах, а Зайцю показати, тільки шість штучок.

– Половина від шести – три, – міркував Ведмедик. – От трьома рибками і поділюся.

Показав він Зайцю шість рибинок і каже:«Ось ділюся з тобою порівну – тобі три і мені три».

Заєць зрадів! Побіг додому, посмажив рибку і запросив Ведмедика в гості. Подав на стіл смажену рибку, а до неї ще багато смачних страв, а після обіду чаєм з липовим медом свого товариша пригостив.

Поїв Ведмедик і пішов додому відпочивати. Він так наївся, що зовсім забув про рибу, яку сховав в кущах.

Наступного ранку вже Заєць пішов рибалити. Але у нього майже зовсім не клювало. Наловив він п’ять рибок  і думає: «Ведмедик зі мною поділився і я з ним поділюся». Зібрався вже іти додому, як перечепився через суху гілку і впав у кущі. Саме в ті кущі, в яких Ведмедик рибу від нього сховав і забув. Зрозумів тоді Зайчик хитрощі Ведмедика та вирішив його провчити. Взяв він всю рибу, що була під кущем і поніс додому. Одразу частину посмажив, частину засолив, частину зав’ялив. Потім взяв шість рибин і пішов до Ведмедика. Поділився з ним порівну і пішов додому. Ведмедик подякував Зайцю і  одразу згадав про свою рибу в кущах. Схопив кошик і побіг до озера. Пробігає повз хатинку Зайця і бачить, що у того риба в’ялиться.

– От, – каже, – який Заєць жадібний. Міг би і мені більше риби дати.

Підійшов Ведмедик до озера і давай шукати рибу: під кущі глянув – немає, під інші кущі заглянув – теж немає. Нічого зрозуміти не може. Сів на березі і замислився: «Вчора залишив, а сьогодні вже немає. Де могла подітись риба?». І тут він згадав рибу, що бачив у дворі Зайця. Зрозумів тоді Ведмедик, що обдурений Заєць його самого обдурив і давай сміятися. Побіг він до Зайця і ну-сміється. Заєць його побачив і теж давай реготати. Так вони довго сміялись, а коли насміялися, Ведмедик вибачився перед Зайцем і пообіцяв більше його ніколи не дурити.