Жила-була одна дівчинка. Пішла якось ця дівчинка в ліс по ягоди і зустріла там стареньку.

- Доброго дня, дівчинко, - сказала їй бабуся. - Дай мені ягід, будь ласка.

- На, бабуся, - каже дівчинка. Поїла старенька ягід і каже:

- Ти мені ягід дала, а я тобі теж щось подарую. Ось тобі горщик. Варто тобі тільки сказати:

- Раз, два, три,

Горщик, вари!

і він почне варити смачну, солодку кашу. А скажеш йому:

- Раз, два, три,

Більше не вари!

і він перестане варити.

- Спасибі, бабуся, - сказала дівчинка, взяла горщик і пішла додому, до матері.

Зраділа мати цього горщику. Та й як не радіти? Без праці і клопоту завжди на обід смачна, солодка каша готова.

Ось одного разу пішла дівчинка кудись з дому, а мати поставила горщик перед собою і каже:

- Раз, два, три,

Горщик, вари!

Він і почав варити. Багато каші наварив. Мати поїла, сита стала. А горщик все варить і варить кашу. Як його зупинити?

Потрібно було сказати:

- Раз, два, три,

Більше не вари!

Та мати забула ці слова, а дівчинки вдома не було. Горщик варить і варить. Вже вся кімната повна каші, вже й у передпокоях каша, і на ганку каша, і на вулиці каша, а він все варить і варить.

Злякалася мати, побігла за дівчинкою, так не перебратися їй через дорогу - гаряча каша річкою тече.

Добре, що дівчинка недалеко від будинку була. Побачила вона, що на вулиці робиться, і бігом побігла додому. Абияк підійнялася на ганок, відкрила двері і крикнула:

- Раз, два, три,

Більше не вари!

І перестав горщик варити кашу. А наварив він її стільки, що той, кому доводилося з села в місто їхати, повинен був собі в каші дорогу проїдати.

Тільки ніхто на це не скаржився. Дуже вже смачна і солодка була каша.