Жив у лісі їжачок. Невеличкий на зріст, нестрашний зовні. Але була у їжачка зброя – голки на спинці і вміння згортатися в грудку. Коли він відчував небезпеку, то вмить перетворювався на колючу кульку. Що з нею зробиш? Не схопиш, не вкусиш. 
Так їжачок спокійно жив у своїй норі й нікого і нічого не боявся. Та одного разу до лісу разом зі своїми батьками завітала маленька Даринка. Вона вперше потрапила до лісу й тому її все цікавило. 
Їжачок тим часом пішов до лісового озера, водички попити. Аж раптом його побачила Даринка. Дівчинка вмить опинилась біля їжачка й міцно схопила його обома руками.  Але  голки у їжачка виявилися гострими і вона сильно вкололася.  
Зойкнувши, Даринка впустила його прямісінько в озеро.
Опинившись у воді, їжачок одразу вирівнявся і поплив. Весь його захист зник. Даринка швидко побігла до батьків розповісти, що з нею трапилося. А їжачок доплив до берега і подумав:
– Треба бути обережним. У воді я зовсім беззахисний. Якби я знав про таке раніше, то навіть і не підходив би до озера, а пив воду із калюжі. 
Відтепер він так і робив: до озера не підходив і пив з калюж. Але вода в калюжах не завжди була чистою, і їжачку все ж таки доводилося непомітно підкрадатись до озера, щоб попити чистої води. 
Але те, що їжачок стає беззахисним у воді, підгледіла хитра лисиця. Замислила вона підстерегти його біля озера, штовхнути у воду, виловити і з’їсти. 
На щастя, Даринка знову прийшла з батьками до лісу по ягоди, і одразу побігла до озера, щоб побачити їжачка. Він їй дуже сподобався і їй захотілося ще раз його зустріти. 
Їжачка ніде не було, але була руда лисиця, яка крутилась біля самого берега. Даринка тихенько підійшла й побачила, як лисиця штовхнула їжачка у воду і намагалася його виловити. Тоді дівчинка схопила суху гілку та відігнала розбійницю у глиб лісу. Потім дістала наляканого їжака з води і сказала:
- Вибач мені, що я розкрила твою таємницю і зробила тебе беззахисним. Оселяйся поруч з моїм будинком та приходь до мене в гості. Я буду тебе захищати й годувати морквою і яблуками. 
Їжачок ніколи не зустрічав інших їжаків, жив самотньо і тому він одразу погодився. Дозволив взяти себе на руки і переселився до села, до Даринчиного двору. Він обрав безпечне місце, вирив собі нову нору і зажив щасливо. 
Пізніше він дізнався, що не просто так не зустрічав інших їжачків у лісі. Всі вони вже давно оселилися в селі. Люди їх люблять і годують. Тому з часом у їжачка з’явилася родина: дружина і багато діток. Всі вони дружили з Даринкою і до лісу більше ніколи не ходили.