Одного чудового сонячного дня маленький блакитноокий ангел присів на
гілку клена. Ангел дуже любив різні пригоди і пустощі, і цей день також не
був винятком. Малий спочатку спостерігав як промінчики сонця граються у
зеленому листі. Потім він поглянув вниз і помітив невеличкий струмочок.
Легкий помах крильцями і ангелятко опинилося біля струмка. Вода
відблискувала на сонці і це так сподобалося ангелу, що він усміхнувся.
Ангелу дуже сподобалося в цьому місці і він із задоволенням озирався
навкруги. Його увагу привернуло високе, вкрите білим цвітом, дерево.
Ангелятко підлетіло ближче до квітучого гілля, що схилилося до землі так
низько, що під ним можна було сховатися.
– Тут справді дуже гарно, – подумав ангел. – Цікаво, а що там?

Ангел подивився в сторону незрозумілої споруди із дощок, яка стояла на
пагорбі. Вкрита дахом споруда була до верху заповнена сіном. Ангел
вирішив підійти до неї. Він повільно піднявся на пагорб і наблизився до сіна.
Якийсь приємний аромат долинув до маленького носика і ангел знову
посміхнувся. Раптом з-під даху залунав дзвінкий і незвичний для нього звук.
Ангел підняв голову, але нікого там не побачив.
«Що це? Хто це?» – промайнуло в голові у малого.
Він знову змахнув крилами і підлетів до самого даху. З-під даху на ангела
дивилася пара оченят, що належали маленькому песику. Цуценя дивилося на
ангела і більше не гавкало. Потім воно замахало своїм маленьким хвостиком і
якимось неймовірним чином швидко спустилося на землю. Ангел теж
спустився і почав розглядати нового знайомого. Цуценя було білим, з чорною
плямою на спині і чорною мордою. Ангел погладив цуценя і воно знову
замахало хвостиком.
– Давай, дружити! – запропонував ангел із щирою посмішкою.
Цуценя мабуть погодилося, бо знову весело загавкало і захитало
хвостиком. Ангелятко побігло вниз по схилу пагорба, а цуценя побігло за ним.
Так вони бігали і стрибали, потім знову бігали, а потім знову стрибали, одним
словом – веселилися, аж до самого вечора.
– З ким це він грається? – здивувалася хазяйка цуценяти, коли прийшла
забрати малого додому.
Ангел помахав своєю маленькою ручкою песику, а песик помахав йому
своїм маленьким хвостиком. Потім ангел подивився на зоряне небо і
полетів. В цей час хтось дивився своїми мудрими очима і думав, що
маленький ангел знайшов собі хорошого друга.